Маріан ТОКАР, ГО "Вільний соціум", д. держ. упр.

Сучасний світ важко уявити без інформаційних та ци­фрових технологій, які все глибше пронизують усі сфери люд­ської життєдіяльності. Вплив інтернет-технологій, інноваційних підручних програм, накопичення і можливість використання різ­но­манітних інформаційних баз даних значно розширюють спро­можність людини оперативно й ефективно реагувати на виклики та потреби соціумного середовища. Значною мірою роз­ширивши власний ресурсний потенціал, людина сьогодні стає дедалі вибагливіша до сфер публічних послуг, зокрема со­ціальних, які повинні повноцінно реалізувати інтерес буденного її іс­нування.

Поряд із використанням традиційних підходів до державотворення, Україна, крокуючи в ногу з часом, враховуючи суспільні потреби та технологічні зміни, має всі підстави застосовувати досвід провідних країн світу, де одним із пріоритетних напрямків соціумної еволюції стало використання публічно-управлінських інновацій. Одним із таких модерних підходів, що формує складову сучасних нововведень у сфері публічного управління є ді­джиталізація публічних послуг – державних і громадських. Поняття «публічні послуги» є достатньо актуалізованим у на­ціональних наукових підходах і сучасними запитами суспільства, здійснюючи завдяки цьому вплив на публічну владу.

Відтак, розглядаємо діджиталізацію як публічно-управлінську інновацію, яка впроваджена в суспільну практику механізмами інформаційного суспільства і виступає забезпечувальною ланкою всього комплексу публічно-управлінських відносин. Для України це надзвичайно нова, але разом із тим актуальна проблема, покликана, на наш погляд, перезавантажити характер публічних відносин держави і суспільства й вивести на новий якісний рівень питання задоволення інтересів громадян, зокрема соціальних і дати шанс проявити себе неурядовим інституціям.

Сам термін «digital» буквально перекладається як «цифровий», що відразу зорієнтовує у сферу цифрових технологій, де однією з важливих є роль інформації та її просування. Політика діджиталізації спрямована на полегшення публічної взаємодії громадян і держави. Тому, на нашу думку, це скоріше технологія суспільна, оскільки спрямована на людину. Фактично – це царина інформаційного суспільства, а тому синер­гетичний ефект публічної взаємодії держави та суспільства має бути спрямований на забезпечення інтересів і послуг громадян шляхом своєчасності та ефективності викорис­тання відповідних технологій. Одночасно вважаємо це інстру­ментом публічно-управлінської інновації, оскільки він спрямований на якісне забезпечення процесу вирішення нагаль­них проблем громадян, пов’язаних у даному випадку зі сферою соціальних послуг.

Яку роль у цьому процесі може відіграти громадська організація? На наше переконання, вона може вдало взяти на озброєння процедурність новітніх технологій і пре­зентувати себе сервіс-провайдером соціальних послуг, приміряти роль посередника / виконавця замовлень як громадян, так і публічної влади. Вважаємо, що важливим завданням громадської організації є не тільки необ­хідність оволодіння засадами інновацій (технологічна функція), а й чітке розуміння потреб громадян (соціальна функція), уміле й ефективне спрямування своїх ресурсів на забезпечення публічної, ділової репутації й затребуваності в публічно-управлінських процесах. 

Поряд із цим для дослідження ребрендингової кампанії гро­мадської організації ближчим буде розуміння явища «діджи­тал-трансформації» (digital-transformation), під яким розуміємо про­цес зміни сфери діяльності громадської орга­нізації через переосмислення стратегії її функціонування та впро­вадження публічних підходів, моделей і процедур на основі діджитал-технологій. Відповідно, завдяки спеціальним підходам гро­мадської ор­ганізації, що отримує замовлення на виконання певних со­ціальних послуг, збагачуватиметься їх ринок та іденти­фіку­ватиметься цільовий замовник у громадах, які знаходяться, на­приклад, у зоні з вразливою соціальною інфраструктурою. Діджитал-трансформація є процесом постійним і дина­мічним, оскільки змушує громадську організацію відстежувати по­точну інформацію з ринку послуг і шукати оптимальні варі­анти вдосконалення конкретних запитів гро­мадян. Ігнорування ж нових технологій сьогодні може дорого обійтися громадській орга­ні­зації, оскільки суспільство йде в ногу з часом і супроводжує увагою тих, хто залишається в тренді. Мова йде навіть не про публічну репутацію інституції громадянського суспільства, яка і так не є на бажаному рівні. Скоріше слід говорити про життєво важливе позиціювання себе як конкурен­тоспроможного феномена, що виконує допоміжні для держави функції, реалізовуючи важливі соціальні запити сус­пільства. Тому громадській організації необхідно показати адекватність сприй­мання викликів часу, взявши на озброєння модерні підходи публічно­-управлінської якості й тех­но­логічного прогресу.

Процес демо­кратизації в Україні, її курс на децентралізацію системи публічного управління, пропаганду залучення громадян до пу­блічного обговорення й прийняття суспільно значимих рішень змушує різноманітні інституції ефективно реагувати на вимоги соціуму та технологічного прогресу. Адже все більше інновацій зна­ходять своє відображення у сфері обслуговування громадян. Це свідчить про поширення технологічного прогресу та кращих новинок його ринку на суспільство, на що своєчасно має реа­гувати і державна політика. Більше того, вважаємо, що процес діджиталізації послуг може стати чудовим прикладом синергетичної дії інституцій держави та громадянського суспільства у напрямку державотворення з при­цілом на соціально справедливий характер їхніх публічних відносин. Не­можливо залишити поза увагою ще один позитивний наслідок упровадження діджитал-технологій – можливість значно спрос­тити механізм спілкування громадян із державними установами, керівниками різних державних відомств, службовцями, клерками, соціальними працівниками та ін. І нарешті, цей процес має на меті й подолання такого ганебного явища в українському сус­пільстві як корупція.

Усе йде до того, що панування цифрових послуг в Україні не за горами. Провідні держави світу, Європейського Союзу сміливо апробо­вують різні програми цифрового соціального забез­печення, запускають амбіційні проекти обслуговування насе­лення, стимулюють публічні установи надавати широке коло адмі­ніс­тративних та інших послуг. Для України у цьому відношенні може бути цінним досвід сусідньої Польщі, яка лише декілька років тому обрала шлях на діджиталізацію державних послуг і щороку прискорює цей процес. Зокрема, той факт, що запроваджено «еле­ктронну платформу служб державного управління», свідчить про сприйняття управлінських інновацій та ІТ-технологій на найвищому дер­жав­ному рівні, а її політика залучає до контролю й прозорості за цим процесом представників різних державних установ і громадських організацій. Найголовніший урок, який варто винести з цього Україні – це всезагальне сприяння участі громадян у публічному управлінні та соціально-відповідальному ставленні до суспільно важливих рішень. Насправді, вірогідність поширення процесу діджиталізації публічних послуг в Україні очевидно висока. Громадський сектор ініціював проектні програми для залучення громадських акти­вістів і лідерів компаній, яким цей напрям видався цікавим і пер­спек­тивним. Намагається не відставати й держава, якій належить бути стратегічним партнером громадськості у діджитал-транс­формації. Але ефективність поступу публічно-управлінських та інших інновацій буде, вочевидь, залежати і від всезагального сприйняття, без сумніву, прогресивних процедур, які закладені у різно­манітних діджитал-стратегіях. У цьому процесі також важ­ливою буде публічна активність громадських організацій.

Отже, важливим ядром пропозиції громадської організації як соціального сервіс-провайдера має бути якісний продукт, а в да­ному випадку – надання різноманітних соціальних послуг. Їхня осо­бливість полягає у зручності, цікавості й ефективності про­цедури. Замовник послуг має відчувати, що він не покинутий на­призволяще, не залишений наодинці з проблемою, а йому завжди на допомогу прийде впевнена й професійна команда, яка знає що, як і коли зробити. Цю роль може виконувати суспільно-корисна громадська організація.

Джерела:

Венедиктова І. Юридична природа публічних послуг. Вісник Харківського національного університету. № 841. С. 88–91.

Драган О. І. Організація надання публічних послуг населенню органами влади: зарубіжні практики. Державне управління: удосконалення та розвиток, № 4. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2014_4_3.

Ніколаєнко К. В. Адміністративні послуги як різновид публічних послуг. Держава і право. 2010. № 47. С. 269–274.

Феоктистова О. Digital transformation – что это? Ringostat Blog. URL: https://blog.ringostat.com/ru/digital-transformation-chto-eto/.

Сідей О. Україна у стилі digital. Юридична газета online. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/informaciyne-pravo-telekomunikaciyi/ ukrayina-u-stili-digital.html.

Литвинов В. Діджиталізація державних послуг на прикладі Польщі. Na chasi. URL: https://nachasi.com/2018/01/31/digital-poland/.

5 практичних порад: діджиталізуємо громадський сектор. Громадський простір. URL: https://www.prostir.ua/?news=5-praktychnyh-porad-didzhy talizujemo-hromadskyj-sektor

Токар М. Громадські організації України в системі розвитку публічно-управ­­лін­ських відносин: монографія / Львівський регіональний інститут дер­жав­ного управління НАДУ при Президентові України. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2020. 412 с.